Історія Православної Церкви у Компаніївці
Історія Православної Церкви у Компаніївці розпочинається з утворення на березі річки Сугоклеї (Комишуватоі) поселення козаків Компанійців. У другій половині XVIII ст. на лівому березі Сугоклеї Комишуватої колишні козаки-компанійці заснували село Компаніївку, яка згодом стала центром Компаніївського району.
Компанійські полки складали гетьманську легку кавалерію, призначенням якої була сторожова та розвідувальна служба на південному та західному кордонах. Компанійці були озброєні шаблями, луками, короткими рушницями та нагайками-канчуками, іноді використовували списи та ручні гранати. Їх одягом були зелена черкеска з червоними вилогами, червоний жупан, вузькі шаровари або штани-голянці, короткі чоботи та круглі шапки. Компанійці, що вийшли у відставку, повинні були приписуватися до соціального стану, відповідного обраному роду своїх занять, тобто в міщани, козаки чи селяни. Останні компанійські полки були реформовані в регулярні легкокінні полки 24 жовтня 1775 року. Цей процес був причиною значного оселення колишніх компанійців тоді й виникла Компаніївка. Землі сучасної Компаніївки були виділені майору Єгору Тітову у 1776р.що документально і є офіційною датою ії заснування. У 1775 – 1776 рр. провінції Новоросійської губернії були поділені на повіти, і майбутня Компаніївщина опинилася в Єлисаветградському повіті Єлисаветградської провінції Новоросійської губернії. Так як основа козаків Запорожської січі була Православна віра, то і козаки Компанійці, заснувавши поселення , згодом у 1785 році побудували дерев’яну церкву на честь Покрова Пресвятої Богородиці яка входила до складу Новоросійської єпархії Російської Православної Церкви, згодом Херсонської єпархії. В книзі архієпископа Сергія (Петрова) «Описание монастырей, семинарий и храмов Херсоно – Одесской епархии»1970р. говориться що храм будував поміщик Тітов. Першим священиком став отець Роман Зелніцький 1785-1812, священик Потапенко , священик Василій Логгінов Бутенков1851-1872, священик Дмитро Григорович 1872-1884, священик Григорій Стратонович1882-1893. З 1894 року почав служити отець Миколай Михайлович Усаневич (народився у 1864р., мав дружину і трьох дітей, у 1893р. прийняв сан священика, а у 1906р. закінчив Одеську Духовну Семінарію). У «Звіті про стан церковно – парафіяльних шкіл»(1908-1909) по Бобринецькому повіті на нього вказано як на кращого завідуючого Церковно-Парафіяльної школи с.Компаніівки. Він мав і друковані праці, зокрема « Религиозно – нравственные чтения в с.Компанеевке и дер.Камышеватой Елисаветградского уезда»(Прибавление к Х.Е.Ведомостям-1900). Під час служіння о.Миколая у 1905р. поміщиками Миколою Бракером і Костирко за участю парафіян був побудований новий кам’яний однопрестольний храм на честь Покрова Пресвятої Богородиці. Стара дерев’яна церква отримала назву Свято-Духівська, а згодом її існування було припинено.
Священик Миколай Усаневич, за спогадами людей, помер від хвороби серця 1912 році. Поховали батюшку біля Свято- Покровської церкви, яка згодом – у 30-х роках – була зруйнована. Існувала і надгробна плита, але, за розповідями людей, один з жителів Компаніївки заклав її собі у фундамент хати. Могилу отця Миколая, за спогадами жителя Гоменюка, розкопували та побачили нетлінне тіло священика – «у чоботях, наче живого», також, розбираючи фундамент церкви, знайшли мідну табличку із записом про заснування церкви і розпиляли цю табличку на три частини.
Згодом, у Компаніївському Свято-Покровському храмі служили свящ.Федір Ластовецький у 1912-13рр., свящ. Олександр Скабаланович у 1913-16 рр. священик Андрій Бондаренко, служіння якого випало на тяжкі часи революції, громадянської війни, далі – на часи розколів та гонінь. У 1929 році його заарештували та присудили рік громадських робіт, а у 1931р., засудили на 3 роки таборів, після чого про нього більше нічого невідомо. Деякий час служив отець Леонід Фіалковський. У 30-х роках 20 століття цей храм було розібрано.
У 1942 році під час німецької окупації один з будинків було облаштовано під церкву на честь святителя Миколая, архієпископа Мирлікійського, і люди получили можливість славити Бога, брати участь у таїнствах. Парафію очолив отець Павло Костянтинович Стояновський. В цей важкий час він намагався допомагати полоненим радянським солдатам, які знаходилися неподалік у таборі біля Тернової Балки. В 1945році було зареєстровано статут релігійної громади, яка у 1946 р. увійшла до складу новоутворенної Кіровоградської єпархії Руської Православної Церкви. У 1948р. о. Павла було заарештовано і засуджено до позбавлення волі у далеких місцевостях СРСР на 10 років. В цей час батюшці було вже 62 роки, і йому після медичного огляду встановили діагноз – велика пахова грижа. Так що цей вирок був на вірну смерть.
Після нього парафію на честь святителя Миколая, архієпископа Мирлікійського у 1950 році очолив отець Миколай Дорофеєвич Дорофєєв, 1900 року народження, служіння якого теж було не з легких: декілька разів церкву грабували та підпалювали. Як звітував Компаніївський райвиконком з 7 лютого 1970 року в результаті виходу деяких членів з двадцятки служби в храмі припинилися , хоча і надходили прохання віруючих про відновлення богослужінь, але ж у 1973 році 2 липня виконком Кіровоградськоі обласної ради депутатів трудящіх прийняв рішення про зняття з регістрації релігійної громади смт.Компаніівка і знесенні молитовного будинку. Виконуючи свій пастирський обов’язок батюшка продовжував звершувати таїнства на дому до самої смерті яка настала 3 січня 1979 роцу. Похований він на місцевому кладовищі.
З моменту закриття церкви у 1971 році і до 1991 року віруючі відвідували богослужіння у Кіровоградському кафедральному соборі. В 1988 році на державному рівні святкувалося 1000-ліття Хрещення Русі. А вже невдовзі — у 1990 році — Український Екзархат Руської Православної Церкви отримав грамоту Патріарха Московського. В ній, зокрема, наголошувалося, що він — Екзархат — віднині має назву Українська Православна Церква, яка є автономною і незалежною в своєму управлінні, в тому числі і фінансовій діяльності. Також вона мала свого Предстоятеля — нині це Блаженніший Митрополит Володимир. Патріарх Московський вже не мав права втручатися вїї справи. До складу цієї Церкви у 1991 році і ввійшла відновлена релігійна громада Компаніївки, яка була відкрита на честь Покрова Богородиці за бажанням жителів селища і з благословення Високопреосвященнішого Архієпископа Кіровоградського і Світловодського Василія. Служби розпочали правити в невеликому приміщенні колищньої перукарні. На служіння був направленний священик отець Григорій, але прослужив він недовго .
Після нього настоятелем домової церви був призначений щойно висвячений у священний сан випускник Тернопільського політехнічного інституту Ігор Стецюк. Тоді ж місцева влада передала під церкву колишній райпобуткомбінат, за допомогою ВСК “Колос” зробленний ремонт . І у 1996 р. Високопреосвященним Василієм, архієпископом Кіровоградським та Світловодським було освячено у домову церкву на честь Покрова Пресвятої Богородиці перебудоване приміщення райпобуткомбінату. У 2002р. 11 лютого за порушення церковних канонів священик УПЦ Ігор Стецюк був заборонений у священнослужінні та позбавлений священного сану за те, що оманним шляхом перевів релігійну громаду УПЦ до розколу. Не бажаючи розпочинати колотнечу та розбрат ошукані парафіяни не подавали до суду позов про повернення будівлі та майна храму що належало ім по праву, а 5 грудня 2002р. зарєестрували нову громаду та на зібрані кошти 11 лютого 2003 р. придбали будинок у якому облаштували церкву на честь Благовіщення пресвятої Богородиці.
У 2002 році для служіння на парафії Української Православної Церкви Компаніївки був призначений випускник Одеської Духовної Семінарії та учень заочного відділення Київської Духовної Академії священик Євгеній Гуменюк настоятель Свято-Михайлівського храму с. Водяно Компаніївського району. У 2006 р., з благословення єп.Пантелеімона (Романовського), було освячено місце під будівництво третього в історії Компаніївки типового храму . У 2007 році Компаніївська парафія увійшла до складу новоутворенної Олександрійської єпархії УПЦ, і вже 16 липня 2010 році єпископом Олександрійським та СвітловодськимАнтонієм (Боровиком) було освячено храм на честь Святої мучениці Вікторії Кулузької ( з числа 362 мучеників Африканських), який було побудовано в пам’ять Вікторії та Ігоря Туманових. Храмове свято відзначається 21 грудня.
У 2012 році наш храм став центром Компаніївського благочинного округу, до складу якого входять парафії Компаніївського та Новгородківського районів, 24 серпня 2012р. благочинним був призначений протоієрей Євгеній Гуменюк.
