Послання до Великого посту Преосвященного Боголєпа, єпископа Олександрійського та Світловодського пастирям, чернецтву й усім боголюбивим чадам Олександрійської єпархії УПЦ

Возлюблені в Господі отці, брати й сестри!

«Душе моя, душе моя, повстань! Що спиш? »…

(Кондак канону Андpія Кpитского)

Нещодавно лунали Різдвяні та Богоявленські піснеспіви, а Православна Церква, мов плодовита мати, яка піклується про наше спасіння й блаженство, уже кличе на пісний шлях. Напередодні Великого Посту з надією почути відгук сердець звертаю до вас, дорогі брати й сестри, своє слово.

Часто молячись з вами, бачу погляди, спрямовані до мене … Чого ви чекаєте від мене? Що сподіваєтеся почути? Безумовно, найбільше  сподіваєтеся на духовну розраду. Життя  земне  сумне й скорботне, усі ми так настраждалися, що зазвичай шукаємо духовної підтримки у своїх пастирів. Та чим утішатиму я вас? Чи думаєте, що я зазнав менше страждань од  вас? Ні. Служіння православного єпископа, священика, диякона –  мучеництво, як каже апостол Павло про себе: “Я кожен день помираю”. Однак ви правильно думаєте, звертаючись за духовною підтримкою до нас, служителів Христових. Ми можемо й мусимо втішати вас, улюблені, зміцнювати й радувати ваш дух. Так, ми немічні, слабкі, нещасні, проте ми … посланці Божі, ми служителі Христа Бога. Нам, як наступникам апостолів, дано Владу не від себе розповідати, не власне обмежене й недосконале вчення проповідувати, а благовістити вам від імені Господа святі, Богом об’явлені істини.

Любі мої! Шукайте розраду в пості, як у школі стриманості й поміркованості в усьому. Ми маємо під час святої Чотиридесятниці навчиться гамувати прагнення своєї плоті, контролювати бажання, щоб, засвоївши цю науку, дотримуватись розумної міри в усьому й позбутися гріха. Час посту дано для того, щоб ми покаялися, попросили вибачення в Бога, примирилися й розпочали нове життя, бо  покаяння – це не лише каяття в скоєному, але зміна мислення й способу життя.

Шукайте розради в богослужінні. У піст доречно звернути особливу увагу  на богослужбові тексти, що містять у собі все, необхідне церковній людині:  догматику й правила аскетики, історію Церкви й  сектознавство, а також багато іншого, тому неминуче доведеться проявити інтерес до церковних книг. Октоїх, Тріодь Пісна и Тріодь Цвітна, Мінеї, Часослов – найвищі досягнення православної богословської поезії, незамінна школа церковної думки. Побутує помилкова думка, що ці книги написані лише для духовенства або для кліросу, отже, звичайним мирянам їх читати заборонено. Однак призначення цих книг для всієї Церкви  доводитися тим, що богослужбові твори читаються й співаються вголос усій громаді, тому напередодні Великого Посту візьміть до рук Тріодь Пісну й перегляньте хоча б декілька сторінок. Це буде чудовим фундаментом для наступного зведення величної споруди, названої «Покаяння». Людина, що прочитала  покаянні твори Іоанна Дамаскіна, Феодора Студита, Феодора Начертанного, почула духовну поезію святих творців Тріоді, розплющить очі на реальний стан власної душі. Пісна Тріодь звертається до людини настільки проникливими словами, що вони змусять ридати про себе, не помічаючи вже нічиїх гріхів. Гостре слово святих поетів стосується найпотаємніших глибин серця, змушує людину змінювати життя. Кожен вірш Тріоді – це потужній удар по совісті, що неминуче породжує відповідний резонанс. Хоча б раз пройдена разом з Церквою Пісна Тріодь стане серйозним життєвим рубежем.

Скажу вам, любі, і про вашу печаль:  не сумуйте! Ні хвороби, ні втрата майна, ні ганьба, ні гоніння, ні сама смерть – ніщо не страшне для християнина, та страшно вчинити злочин, страшно йти проти Бога, відмовитися від нього, забути Його, забути Його святі заповіді, жити в пристрастях – ось що для нас стане справжнім горем. Скорботи зовнішні – необхідна умова життя, послідовників Христових, бо Він сказав: “У мирі скорботні будете”. Чим більше скорботи, тим дорожчі вінці. Отже, від печалей земних не будемо відмовлятися, проте приймемо їх, просячи в Господа благодатної допомоги для їх перенесення. І Бог милосердний потішить у скорботі нас, а в житті небесному – наділить нас вічною радістю.

Гірко бачити, як у народі нашому загострюються протиріччя, розростається пожежа зведення рахунків, гинуть ні в чому не повинні люди. Заручниками цієї ситуації стають прості люди. Озлоблені обставинами життя розпочинають пошук винних у своїх невдачах, щоб зірвати на них образи, мимовільно переносять злість на всіх. Не дайте ворогові Христа, дияволові, захопити вас пристрастю гніву, поневолити свідомість хибними ідеалами. Вчитаймося в Євангеліє: Господь  не витягував меча на Свій захист, а на хресті молився за Своїх ворогів. Хіба Він закликав до помсти, до війни й насильства … Згадаймо заповіт св. Апостола: «Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо сказано: «Мені помста належить і Я відплачу», – говорить Господь. Отже, якщо ворог твій голодний, нагодуй його, якщо він спраглий, дай напитися, бо, виконуючи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля» (Рим. 12,19). Дамо у власному житті місце Христу, якщо не будемо мстиві й непримиренні. Не покушаймося сучасним світом, таким суперечливим і нестабільним. Господь явив свою милість у тому, що перевірив нашу відданість Його заповітам не лише в дні зовнішнього благополуччя, а й у дні випробувань. Нехай Господь умудрить усіх нас шукати не свого, але Правди Божої й блага Матері Церкви.

Любі мої! Пробачте мені грішному й помоліться про мене, а я буду молитися про вас. Й усі  проситимемо Господа, щоб він не залишив нас, але завжди був з нами. Проминуть дні на землі, й настане життя по смерті. І коли в призначений від Господа час загине ввесь світ й знову прийде на землю Христос Спаситель, у невимовній Славі, оточений Ангелами Своїми, і сяде на Престол Слави, й зберуться перед Ним усі народи землі на Страшний Суд, – тоді підійдемо й ми з вами, й скажемо Господу, Праведному Судді: «Милосердний Господи, ми немічні й слабкі Твої послідовники, ми багато грішили на землі, та  не відступили від Тебе, не зрікалися, не осоромили Тебе в роді цьому розбещеному. Пощади й помилуй нас!» І віримо: Милосердний Суддя зглянеться над нами й скаже нам: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу».

Сердечно бажаю вам, щоб цей пост пройшов для всіх з духовною користю. Частіше долучаймося до рятівних таїнств сповіді й причастя. Наведімо лад у храмах своїх душ.  Невпинно благаймо Господа, щоб Він  ласкаво й поблажливо зглянувся на нас, грішних, й відчинив нам двері покаяння, щоб очистити душі від усякої скверни.

Нехай пом’яне Господь Бог усіх нас у Царстві Своїм. Амінь.

 

м.Олександрія 14 березня 2016р.

смиренний Боголєп, єпископ

Олександрійський і Світловодський

 

 

ВЕЛИКОПОСТНОЕ ПОСЛАНИЕ ПРЕОСВЯЩЕННЕЙШЕГО БОГОЛЕПА,
ЕПИСКОПА АЛЕКСАНДРИЙСКОГО И СВЕТЛОВОДСКОГО
ПАСТЫРЯМ, МОНАШЕСТВУЮЩИМ И ВСЕМ БОГОЛЮБИВЫМ ЧАДАМ АЛЕКСАНДРИЙСКОЙ ЕПАРХИИ УПЦ.

Возлюбленные о Господе отцы, братья и сестры!

«Душе моя, душе моя, восстани! Что спиши?»…
(кондак канона Андpея Кpитского)

Еще недавно были слышны Рождественские и Богоявленские песнопения, а Православная Церковь, как чадолюбивая мать, заботящаяся о нашем спасении и блаженстве, уже зовет нас пойти Великопостным путем. В преддверии Великого Поста с надеждой на отклик вашего сердца обращаю к вам, дорогие братья и сестры, свое слово.

Часто молясь с вами  вижу ваши взоры, устремленные ко мне… Чего вы ждете от меня? Что надеетесь услышать? Думаю, не ошибусь, если скажу, что больше всего вы ждете получить духовное утешение. Жизнь наша земная так печальна и так многоскорбна, мы все так настрадались, что часто просто ищем духовного подкрепления у  своих пастырей. Но чем утешу я вас? Думаете ли, что у меня меньше страданий, чем у вас? Нет – служение православного епископа, священника, диакона – есть мученичество, как говорит апостол Павел о себе: “Я каждый день умираю”. Однако вы правильно думаете, обращаясь за поддержкой духовной к нам, служителям Христовым. Мы можем и должны утешать вас, возлюбленные, укреплять и радовать дух ваш. Да, мы немощные, слабые, несчастные, но мы… посланники Божии, мы служители Христа Бога. Нам, как преемникам апостолов дана власть не от себя возвещать, не свое учение ограниченное и несовершенное проповедовать, а благовествовать вам от имени Божия святые Богооткровенные истины.

Дорогие мои! Ищите утешение в посте – как в школе воздержания и умеренности во всем. Мы должны за время святой Четыредесятницы научиться подчинять стремления своей плоти, контролировать свои желания, чтобы освоив эту науку соблюдать разумную меру и воздерживаться от греха. Время поста дано для того, чтобы мы покаялись, испросили прощения у Бога, примирились и начали новую жизнь, ведь покаяние – это не только раскаяние в содеянном, но и перемена образа мыслей и образа жизни.

Ищите утешение в богослужении. Пост подходящее время, чтобы обратить особое внимание на богослужебные тексты, которые содержат в себе все, что необходимо знать церковному человеку – там и догматика, и правила аскетики, и история Церкви, и сектоведение, и многое другое. А для этого неизбежно придется проявить интерес к богослужебным книгам. Октоих, Триодь Постная и Триодь Цветная, Минеи, Часослов – высочайшие достижения православной богословской поэзии, незаменимая школа церковной мысли. Есть ложное мнение, что эти книги написаны только для духовенства или для клироса, и обычным мирянам их читать не положено. Однако предназначенность данных книг для всей Церкви без труда доказывается тем, что эти тексты читаются и поются вслух всей общине. Как хорошо было бы в преддверии Великого Поста взять в руки Триодь Постную и просмотреть богослужебные тексты хотя бы первых страниц. Это будет прекрасным фундаментом для последующего возведения величественного здания под названием Покаяние. Человеку, вчитавшемуся в покаянные тексты Иоанна Дамаскина, Феодора Студита, Феодора Начертанного, услышавшему духовную поэзию святых творцов, Триоди открывают глаза на реальное состояние своей собственной души. Постная Триодь обращается к человеку такими проникновенными словами, которые «заставят» рыдать о себе, не замечая уже ничьих грехов. Острое слово святых стихотворцев касается самых сокровенных глубин сердца, ставя человека перед необходимостью менять свою жизнь. Каждый стих Триоди – это мощный удар в совесть, неминуемо порождающий ответный резонанс.

Если хоть раз пройти вместе с Церковью Постную Триодь, это станет серьезным жизненным рубежом.

Скажу вам, возлюбленные, и о ваших печалях: не скорбите! Ни болезни, ни лишения имущества, ни поношения, ни гонения, ни сама смерть – ничто это не страшно для христианина, а страшно совершить грех, страшно идти против Бога, отказаться от Него, забыть Его, забыть Его святые заповеди, жить в страстях – вот что для нас есть настоящее горе. Скорби внешние – необходимый удел последователей Христовых, потому что Он сказал: “в мире скорбны будете”. Чем больше скорбей, тем драгоценнее венцы. Итак, от печалей земных не будем отказываться, но примем их, прося у Господа благодатной помощи для перенесения их. И Господь Милосердный утешит нас в скорбях наших, а в жизни небесной – удостоит нас вечной радости.

Горько видеть как в народе нашем обостряются противоречия, разрастается пожар сведения счетов, гибнут ни в чем не повинные люди. Заложником этого становится простой человек. Озлобленный обстоятельствами жизни, человек начинает поиск виновников своих неудач, чтобы сорвать на них свои обиды, невольно переносит свою озлобленность на всех.  Не дайте врагу Христа, диаволу, увлечь вас страстью гнева, поработить ваше сознание ложными идеалами. Вчитаемся в Евангелие: Господь, не извлекавший меча в Свою защиту, на кресте молившийся за Своих врагов, разве призывал к отмщению, к войне и насилию?  Вспомним завет св. Апостола – «не мстите за себя, возлюбленные. Но дайте место гневу Божию. Ибо сказано: Мне отмщение и Я воздам, говорит  Господь. Итак, если враг твой голоден, накорми его. Если жаждет, напой его. Ибо делая сие, ты соберешь на голову его горящие угли». (Рим. 12,19). Дадим в своей жизни место Христу, не будем мстительны и непримиримы. Не будем прельщаться современным миром таким противоречивым и нестабильным. Господь явил свою милость в том, что проверил нашу преданность Его заветам не только во дни внешнего благополучия, а и во дни испытаний. Господь да умудрит всех нас искать каждому не своего, а Правды Божией и блага Матери Церкви.

Дорогие мои! Простите меня и помолитесь обо мне, грешном, а я буду молиться о вас. И все будем просить Господа, чтобы Он не оставлял нас, но всегда был с нами. Пройдут дни нашей земной жизни, и настанет для нас загробная жизнь. И когда в час, определенный от Господа, наступит кончина всего мира и вновь придет на землю Христос Спаситель в неизреченной славе, окруженный Ангелами Своими, и сядет на Престол Славы Своей, и соберутся пред Ним все народы земли на Страшный Суд, – тогда подойдем и мы с вами, и скажем Господу, Праведному Судии: “Милосердный Господь, мы немощные и слабые Твои последователи, мы много грешили на земле, но мы не отступили от Тебя, не отрекались, не постыдились Тебя в роде сем развращенном, пощади и помилуй нас!” И верим, Милосердный Судия сжалится над нами и скажет нам: “Приидите, благословенные Отца Моего, наследуйте Царство, уготованное вам от создания мира…”

Сердечно желаю вам, чтобы этот пост прошёл для всех с духовной пользой. Будем чаще прибегать к спасительным таинствам Исповеди и Причастия. Будем приводить в должный порядок храмы своих душ. Будем неустанно молить Господа, чтобы Он по своей любви и снисхождению к нам, грешным, отверз нам двери покаяния и очистил от всякой нечистоты.

Да помянет же Господь Бог всех нас во Царствии Своем. Аминь.

 

г. Александрия, 14 марта 2016г.                                            

смиренный Боголеп епископ

Александрийский и Светловодский                     

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *